Покоління неприкаяних

У всіх народів є розуміння, шо майбутнє держави залежить саме від молодого покоління. Усі розвинуті держави стараються зробити все для того, щоб їх діти відчували себе максимально комфортно, щоб у майбутньому саме до їх рук перейшло управління державою.

США, Британія, Франція, Японія, Китай та безліч інших країн створюють найкращі умови для молодого покоління, щоб вони могли розвиватися у всіх напрямках, залежно від вподобань. Спортивні гуртки на майданчики, шкільні спортивні команди, художні гуртки, безліч концертів для різних вікових груп, робота, яка допоможе навіть дітям середніх класів мати власня кошти - все це пропонують у всіх країнах, які стараються вилізти з попереднього століття та будують країну майбутнього. Для все це стало нормою ще у минулому столітті. Що ж у нас? Декілька майданчиків у престижних районах, де живуть багатенькі люди, декілька роздовбаних і старих майданчиків на яких частіше разом з пляшечкою міцненького відпочиває місцева "гопота", відсутність зацікавленості у розвитку дитячого спорту, конкурси танців та співі, яка непотрібні нікому, крім
батьків самих дітей для задоволення власного его, безліч дітей, які не мають можливості, а через відсутність можливості і бажання якось розвиватися. Звісно, є винятки, можливо хтось, і досягає вершин ще у молодому віці, але це швидше як феномен, ніж звичність. Натомість більшість молоді знаходить себе у інших розвагах: куріння, алкоголь, наркотики, хуліганство, бійки, крадіжки. Саме так виникає поколоіння неприкаяних - людей, які не знають свого місця в життя і його сенсу. Вони живуть кожним днем, не задумуючись про наслідки, про шкоду завдану собі та оточуючим. Вони не будують планів на майбутнє, для них немає авторитетів чи людей, до яких вони б дослуховувались, ціль їхнього життя розважитись так, ніби це останній день їхнього життя. У великих містах ця проблема є не меншою, ніж у селах, адже заннять, які б відволікали дітей від саморуйнування вистачає далеко не на всіх, а зайнятись чимось потрібно. Вони виходять на вулиці великими компаніями, і роблять усе, що заманеться. Що чекає їх у майбутньому? Не можна сказати точно, таке покоління є першим у своєму роді, до них були радянські покоління, де практичні усі мали чим зайнятися, перше "українське покоління", яке ще відчувало дух совка, а ми - це нове покоління, де кожен хоче жити як на заході, а можливості не доятгують навіть до Союзу, саме тому дорослішання лякає нас найбільше, адже ми не знаєм, що буде далі, що нас чекає, в якому напрямку ми рахуємося. Можливо, що всі ці прояви бунтарства - підліткові симптоми, які з часом пройдуть, але можливо, що ми ніколи не перейдемо цей період, залиишившись неприкаяними.